Повсякдень і не тільки...
- Ключові слова: Повсякдень і не тільки...
- Description: Повсякдень і не тільки...
- Інформація про сервер: HTTP/1.0 200 OK Content-Type: text/html; charset=UTF-8 Expires: Fri, 05 Apr 2024 14:04:18 GMT Date: Fri, 05 Apr 2024 14:04:18 GMT Cache-Control: private, max-age=0 Last-Modified: Thu, 04 Apr 2024 08:18:19 GMT X-Content-Type-Options: nosniff X-XSS-Protection: 1; mode=block Server: GSE Accept-Ranges: none Vary: Accept-Encoding
- Час відгуку (sec): 0.60419917106628
- Контент: Повсякдень і не тільки... Повсякдень і не тільки... Сторінки блогу Головна сторінка Свята і традиції Кулінарія France mon amour... Цікаве про корисне Мої рукоділля 10 серпня, 2023 Аббатство Sablonceaux Цього року немаю настрою і великого бажання подорожувати. Більше подобається спокійний відпочинок на березі споглядаючи хвилі океану в Estuaire de la Gironde. В 20 хвилин на машині чи 21 км від міста Royan розміщене аббатство Sablonceaux.Історія аббатства сягає глибини 12 століття. Про його історію можна прочитати у вікі. Я розміщу лише фото.Американський горіх посаджений у 1880 році. Опубліковано Tetyana Mazur о 8/10/2023 05:16:00 пп Немає коментарів: Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у FacebookПоділитися в Pinterest Мітки: людина, особисте, подорожі, Франція 24 лютого, 2023 Рік по тому .... Минув рік .... страшний рік війни... 24 лютого 2022 року біля 4 год. 30 хвилин уся Україна пробудилася під звуки сирен і вибухи... НЕ вірилося, що може кидати на нас бомби і ракети країна з якою ми жили в одній країні хто 70 років, хто 40 років ... Була тривога і невідомість, що буде через годину, через день...У мене на 17 березня було призначене рандеву в посольстві Франції для отримання річної візи...читаю інформацію, що у Києві вибухи...Було ще декілька запланованих справ...усе перекреслили вибухи ракет і звуки сирен...Складно було прийняти рішення їхати з країни...26.02.2022Львівський вокзал, мабуть, востаннє бачив таку кількість стурбованого народу в час другої світової війни...автобуси....довжелезні змійки черг людей з валізами, рюкзаками ,торбинами... заплаканими дітьми і жінками зі сумними очима які їхали у невідомість... сирени...Львівська чи то обласна, чи то міська рада направила біля 10 міських автобусів для евакуації народу до кордону, як виявилося,згодом, до митного переходу Краківець-Корчова. Для автобусів зробили "зелений коридор" з міліцейським супроводом бо корок перед кордоном був майже на 30 км, а віддаль Львів-Краківець 70 км. Якби не цей "коридор", не знаю скільки б часу прийшлося долати цю віддаль... До кордону прибули біля 9 години вечора. Попереду була ціла ніч стояння перед воротами в які періодично запускали по-трохи людей. По 20-30... перед воротами стояло кілька тисяч...Було страшно, холодно, величезний натовп перед пропускним пунктом і для більшості з того натовпу попереду повна невідомість....Кілька фото. Там, де металева арка - ворота пропуску через кордон. Я посередині того натовпу...натовп, в масі своїй розмовляє російською...значить, з російськомовних регіонів, які останні 20 років, зазвичай, голосували за проросійських політиків, за рускій язик і кілограм гречки і більшість з них говорили, як моя колишня однокурсниця з Маріуполя "росія нам бліже", але, в час небезпеки рвонули в Європу, а не в країну, яка їм бліже. В протилежну сторону десь стільки ж, якщо не більше народу. Холодно. Щоб трохи зігрітися, обабіч, сміливці розводили багаття. В першу чергу пропускали матерів з маленькими дітьми. Народ мовчки розступався, щоб пропустити їх... Під ранок, десь біля 4-5 год група людей з якою мені прийшлося ділити чергу, майже наблизилася до бажаних воріт..Сміливці з черги-натовпу, бо черги в класичному її варіанті не було, перелазили через ворота... На моє питання, чи це нормально так перетинати кордон, прикордонники зухвало відповіли, що під час війни усе можна. Після цих слів, я трохи осміліла, і почала кричати, що у мене літак з Модліна о 12 год дня. А до Модліна ще треба їхати 5 годин, та ще й і знайти чим доїхати... і що літаки з Модліна в Бове літають лише кілька раз на тиждень.Якось правдами-неправдами я підсунулался чи то інші люди, що були за спиною підсунули мене майже до воріт. Прикордоннику, якому я це все без упину пояснювала, мабуть, надоїло слухати, чи, може, справді підійшов час привідкривати ворота, а ворота привідкривали так, що могла пройти лише одна людина, привідкрив ці бажані ворота, в які зразу почали ломитися чоловіки (ніби вже була заборона виїзду), але вони таки пройшли через кордон, відтісняючи мене. Дякую тому невідомому прикордоннику, який зміг мене втягнути за капюшон і за руку в якій я тримала валізку (в другій руці тримала сумку з комп'ютером і документами для французького посольства у Києві) через ті ворота на територію митного пропуску .... Решту прикордонних формальностей пройшло без пробмем. Працівники прикордонної служби брали документи, щось звіряли у комп'ютері ставили штамп і ми переміщалися до вікна наступної процедури...Здивували польські прикордонники і працівники служби пропуску. У них було чудово організована робота, без черг і зайвих нервів. Чоловіки-прикордонники намагалися допомогти у всьому: піднести валізку, потримати на руках дитину, поки мама дістає документи. Решту процедура звична: введення даних в комп'ютер, візуальна звірка, штамп і ми на польській стороні...На виході з прикордонної зони, стояли столи з їжею, гарячими напоями, речами першої необхідності і польські волонтери, які усе це приготували для нас, українців гнаних війною з власного дому.Вже майже минула сьома година ранку і одинадцята година коли я востаннє в цю добу сиділа.Польською стороною були організовані безкоштовні автобуси які відвозили новоприбулих до місця тимчасового перепочинку.В один з цих автобусів сіла і я з роздумами як добратися до Модліна ... Безсонна і нервова ніч давалася взнаки я не могла зібрати свої думки вкупку і вирішити, як добратися до Франції, де мене чекають.Автобуси привезли нас в прикордонне містечко Корчова, де у будинку, зовні схожому на великий супермаркет, було організовано місце відпочинку. На величезній території приміщення стояли рядами розкладні ліжка з подушками і ковдрами. Тут же були організовані пункти безкоштовної гарячої їжі. Польські волонтери роздавали гарячу їжу: супи, борщики, пиріжки, печиво в пакетах, фрукти, які можна було взяти з собою. Деякі мої співвітчизники сповна використали цю можливість, не знаю чи змогли спожити усе те, що накладали без міри в торбинки... На одне з ліжок опустилася і я, і, навіть , прилягла, щоб хоч трохи відпочили ноги. Як не дивно, кількахвилинний відпочинок, і гарячий борщик (дуже смачний, дякую, вам, поляки! ) з пиріжком дозволив зібратися з думками як діяти дальше.Пішла на рецепсію, щоб розпитати чим можна доїхати до Варшави, до Модліна їхати вже немає змісту, бо за годинку-півтори почнеться реєстрація на рейс. Передзвонила до сина, розповіла про свої пригоди. Виявилося, що Польща дала можливість безкоштовно дзвонити в Україну.Ще було несподванкою для те, що дуже багато поляків-волонтерів розвозять народ по різних містах власним авто безкоштовно ! Мені пощастило, якраз шукали пасажирів до Варшави. Водій, підвіз мене до входу в аеропорт імені Фредерика Шопена. Дякую, невідома добра людина !Ще кілька слів про Польщу і поляків. Ми мали дуже складну спільну історію яку ще не повністю дослідили і вивчили історики обох країн. Десь були ми праві, а десь були праві поляки. Але, коли стало страшно, коли сирени, вибухи і ракети стали страшною буденністю українців, вони підставили плече і подали руку допомоги, прийняли мільйони наших громадян.Шановні поляки, дякую вам, що цей трудний час для України, ви відкрили двері своїх домів і свої душі для нас, українців. Що подали руку допомоги. Зігріли нас, не лише гарячим чаєм чи борщиком, а і теплом своїх сердець і вашою підтримкою. Дякую, що не залишили нас сам на сам з нашим східним скаженим сусідом... Дякую усім вам, дякую кожному громадянину Польщі !В аеропорту найперше розшукала табло, щоб вирішити куди летіти. У Париж чи Брюсель. Людині, яка буде мене забирати їхати однаково 2 години в Париж чи 2 голини в Брюсель.Пішла в касу, щоб дізнатися вартість квитка, адже це не лоукост. Касир, проконсультувала мене з приводу цін. Подзвонила до друзів у Францію, щоб таки вияснити куди брати квиток в Париж чи Брюсель. Через кілька хвилин маю в руках квиток Варшава, Фредерик Шопен - Париж, Шарль де Голь, LO335, виліт 16.25, приліт 18.55. Можна йти на реєстрацію.Подзвонила сину. У Львові сирени.... Опубліковано Tetyana Mazur о 2/24/2023 12:02:00 дп 2 коментарі: Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у FacebookПоділитися в Pinterest Мітки: життя, історія, Львів, людина, особисте, Франція 23 грудня, 2020 Печінковий паштет 300 г печінки яловичої 200 г печінки свинячої 1 серце свиняче ( приблизно 300 г) 300 г свинячої грудинки або шиї 200 г мяса яловичого 2 яйця, 3 цибулини, 2 моркви 2 ложки манки 100 масла сіль, перець на смак, лавровий лист Печінку ріжу шматками і вимочую в молоці або воді. Потім відварюю, приблизно 20-25 хвилин, додаючи невелику морквину і цибулину, перець, лавровий лист. Солі не даю ! Мясо і серце ріжу шматками і також відварюю додавши моркву, цілу цибулю, перець горошком гіркий і духмяний, лавровий лист, сіль. Грудинку солю, перчу загортаю у фольгу і запікаю приблизно 20-25 хвилин. Залишаю, шоб усі компоненти остигли. Потім перемелюю двічі , або тричі через мясорубку разом з вареною морквою і сирою цибулею. Додаю яйця, манку, масло, сіль, перець на смак і добре усе збиваю міксером. Деко застеляю папером для випікання. Дно злегка посипаю манкою і викладаю фарш. Розрівнюю поверхню вологою долонею. Ставлю в гарячу духовку (200 градусів) на 25-30 хвилин. Готовність перевіряю сірником - якщо сухий, то паштет готовий. Охолоджую, накривши зверху рушником. Смачного ! Опубліковано Tetyana Mazur о 12/23/2020 11:41:00 дп Немає коментарів: Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у FacebookПоділитися в Pinterest Мітки: кулінарія, м'ясо, страви 05 липня, 2020 Фугас Схоже, що цього року літню відпустку проведу на балконах. Квитки куплені ще у січні, але, небо закрите і невідомо чи відкриють до кінця літа для українців-туристів. Від початку карантину, 12 березня, перейшли на дистанційну роботу. Дізналася і навчилася багато чого. Але, уже тиждень як відпустка. Для мене подорожі це не лише архітектура, природа, музеї , цікаві атракції і нові знайомства , але, і кулінарія. Буваючи у Франції не перестаю дивуватися різноманітності видів хліба. Не пам'ятаю усіх їх назв, в пам'яті залишився їх смак. Щоб, хоч якось трохи скрасити відпустку і надати їй позитивнішого настрою спекла французький хліб який називається "Фуґас". Найчастіше він зустрічається в la boulangerie півдня Франції Його особливість в тому, що він плоский, має багато розрізів і за зовнішнім виглядом нагадує листок монстери. Щоб приготувати його максимально схожим на оригінал прийшлося трохи погуглити і освоїти нову для мене методику замішування. Але, результат був вартий витраченого часу. Отже, прованський хліб "Фуґас" 250 г борошна 150 мл теплої води 10 г живих дріжджів (3 гр сухих) 8 г солі (неповна чайна ложечка) 5 г цукру 1 чайна ложечка сухих прованських трав, або свіжого розмарину. 2 ст. ложки оливкової олії ( одна в тісто, одна для змащування) Розмарин росте у мене на балконі, Відщипую кілька гілочок обриваю листочки і січу їх ножем. У хліб використовую тільки молоді листочки. 10-12 оливок без кісточок розрізаних навпіл. Я ще додатково просіяла кілька ложок борошна у іншу мисочку, про всяк випадок. 1. Просіяти борошно у миску. 2. Розкришити дріжджі і перетерти їх руками разом з борошном. Цим пунктом була здивована, спочатку не вірила що вийде щось путнє. 3.Додати цукор, сіль, трави перемішати. Влити воду і замісити тісто. Додати 1 ложку олії. Спочатку замішувала в мисці за допомогою міксера. Коли тісто більш-менш зібралося в грудку виклала його на стіл і вимішувала так як на цьому відео. Тісто ліпилося до рук і столу, і я вдруге не вірила що щось вийде путнє, але часу у мене вдосталь ( бо карантин) і я продовжували виконувати рухи з тістом які бачила у відео. І, о чудо, тісто замісилося і почало відставати від рук і поверхні стола. Акуратно зібрала в кульку загортаючи з боків. Миску змастила олією чуть-чуть і чуть-чуть присипала борошном. Поклала кульку в миску і накрила вологим рушником. Десь через годину кулька збільшилася в об'ємі вдвічі. В цьому місці я включила духовку для розігріву, спочатку на невелику температуру, а ближче до початку випікання на 240 градусів це максимальна температура моєї духовки. В оригіналі 250-260. Дуже акуратно, стараючись не сильно порушити структуру тіста, перемістила кульку на шматок паперу для випічки. Розтягуючи руками у різні сторони сформувала щось подібне до трикутника. Гострим ножем зробила розрізи. Після карантину куплю ніж для розрізання піци, ним різати буде зручніше. Тісто ще раз порозтягувала в різні сторони, щоб утворилися проміжки між розрізами. Повкладала частинки оливок. За край паперу перемістила на деко для випікання. Злегка присипала борошном, накрила вологим рушником і залишила на 40-50 хвилин. За 10 хвилин до того як поставити хліб в духовку, на низ духовки поставила широку каструльку з гарячою водою. Випікати 15 - 20 хвилин до золотистого кольору. Каструльку витягнути з духовки через 10 хвилин від початку випікання. Готовий фугас ще гарячим змастила 1 ст. ложкою оливкової олії. Як вистигне можна їсти. Ось такий пухнастий всередині : Смакота ! Опубліковано Tetyana Mazur о 7/05/2020 09:36:00 пп 5 коментарів: Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у FacebookПоділитися в Pinterest Мітки: випічка, кулінарія, французька кухня 05 липня, 2018 Бубрка, Сянок. Частина 1. Бубрка. Музей нафти. Відпустка розпочалася з подорожі. Продовжую знайомитися з нашими західними етнічними землями. Цього разу подорож пролягала північними схилами Карпат які називаються Бещади з польської сторони, а з української сторони кордону ці гори називаються Бескиди. Це пограниччя між західною Бойківщиною, Лемківщиною і Надсянням. Етнічна культура лемків і бойків тісно переплелася у цій місцевості: подібна архітектура, типи побудови і планування домів і господарських прибудов, церков, подібний одяг, подібна говірка, подібна доля людей. Звичайно, в довоєнний час це було більш виражено, бо в післявоєнний час 1944-51 роки українці були виселені з їхніх прабатьківських земель: кого в західну Польщу, на колишні німецькі території, кого на схід і південь України, кого у Сибір... Операція "Вісла", операція "Захід", демаркація кордонів, обмін територіями... Розпочалася наша подорож рано-раненько о 5 годині був запланований виїзд зі Львова. Цього разу ми прямували на південний-захід Львівщини на прикордонний перехід Смільниця-Кросьценко. Автобус бадьоренько біг непоганою трасою до Старого Самбора, а вже після нього дорога не була такою оптимістичною. Пейзаж також поступово змінювався, починаючи від Старого Самбора око все частіше впиралося в гористий горизонт, а дорога то повертала вправо-вліво, то піднімалася опускалася, за вікном автобуса миготіли різноархітектурні будиночки і будинки міст і сіл Львівщини. Черга на кордоні була не велика. На проходження кордону витратили усього 1,5 години, що не могло не потішити. Перетнувши кордон рушаємо дальше. З вікна автобуса вдалося сфотографувати, мабуть, 100-річну хату. По дорозі зустрічалися кілька разів такі доми, але з вікна автобуса не завжди вдаються фотографії. Надіюся, ще якось потрапити за той ліс, що на задньому фоні фотографії. Наш шлях лежав до села Бубрка, де розміщена найстаріша в світі нафтова свердловина. Втім, свердловиною її складно назвати, так як була викопана вручну, і на перших порах нафту з неї добували так як витягують воду з колодязя. Початок екскурсії. Зліва погруддя засновника копальні Ігнація Лукашевіча, а справа монумент присвячений заснуванню нафтового промислу збудований на кошти Лукашевіча. Неймовірно гарна природа навколо, а повітря свіже, наповнене запахами хвої. Це, власне, оця найперша копальня нафти викопана Лукашевічем і його друзями. Ось вона, нафта, булькоче :) : Першовидобувачі нафти витягували її відром наверх і зливали в ємність, для подальшого транспортування до місця переробки. З відра виливали її в цей жолоб по якому вона стікала в ємність. Дуже цікавим і неординарним виявився музей Лукашевіча як, власне, і сам Ігнацій Лукашевіч. Винахідник гасової лампи, батько нафтового промислу в Прикарпатті, довгий час жив і працював у Львові. За освітою фармацевт, хімік. Разом з Яном Зегом вперше, у львівській аптеці "Під золотою зіркою" здійснили фракційну перегонку нафти в результаті чого отримали нафтовий дистилят - гас, який можна було безпечно використовувати у лампі. Їм також належить винахід 1853 році, безпечної, безкіптявої лампи. З 1853 року він поселився в селі Хоркувка недалеко від Бубрки. На території музею розміщений також будинок Лукашевіча, де були обладнані хімічні лабораторії і знаходився його кабінет. Колекція гасових ламп. Оглянули кузню, а також вже більш сучасні пристрої і механізми для викачування нафти. Як годиться зробили групове фото на пам'ять: По завершенні поїхали обідати в Сянок і там продовжили наш екскурсійний день. Частина 2. Сянок Опубліковано Tetyana Mazur о 7/05/2018 06:07:00 пп 15 коментарів: Надіслати електронною поштоюОпублікувати в блозіОпублікувати у TwitterОпублікувати у FacebookПоділитися в Pinterest Мітки: історія, подорожі Старіші публікації Головна сторінка Підписатися на: Дописи (Atom) У цьому блозі пишу про кулінарію, традиції, життя, про свої захоплення... Про мене Дивитися мій повний профіль translator Передплата на Публікації Atom Публікації Усі коментарі Atom Усі коментарі Рубрики особисте (54) людина (53) життя (51) кулінарія (51) свята (43) страви (41) Львів (31) Різдво (27) виховна година (23) випічка (21) традиції (19) десерт (18) мистецтво (16) подорожі (16) історія (16) колядки (15) французька кухня (15) філософія (14) Франція (13) вітання (13) Великдень (12) Паска (12) французька мова (12) вінчування (11) рукоділля (11) Новий рік (9) здоров'я (9) прянощі (9) кімнатні квіти (8) овочеві страви (8) аксесуари (6) м'ясо (6) Дарія Цвек (5) заготовки на зиму (5) кава (5) квіти (5) лікування (5) вязання спицями (4) торт (4) анонси моїх блогів (2) архівний розшук (2) бісер (2) в'язання гачком (2) риба (2) соуси (2) чай (2) щастя (2) щедрівки (2) нагорода (1) напої (1) Архів ▼ 2023 (2) ▼ серпня (1) Аббатство Sablonceaux ► лютого (1) ► 2020 (2) ► грудня (1) ► липня (1) ► 2018 (8) ► липня (1) ► червня (1) ► травня (4) ► березня (2) ► 2017 (9) ► вересня (3) ► серпня (1) ► червня (3) ► січня (2) ► 2016 (10) ► листопада (1) ► серпня (1) ► липня (2) ► травня (3) ► березня (2) ► січня (1) ► 2015 (22) ► грудня (2) ► вересня (1) ► серпня (2) ► липня (1) ► травня (1) ► квітня (4) ► березня (6) ► січня (5) ► 2014 (21) ► грудня (7) ► вересня (1) ► серпня (2) ► липня (4) ► квітня (1) ► березня (2) ► лютого (1) ► січня (3) ► 2013 (24) ► грудня (6) ► листопада (2) ► жовтня (4) ► липня (3) ► червня (1) ► травня (1) ► квітня (1) ► березня (2) ► лютого (1) ► січня (3) ► 2012 (39) ► грудня (5) ► листопада (2) ► жовтня (2) ► вересня (1) ► серпня (1) ► липня (3) ► червня (2) ► травня (4) ► квітня (4) ► березня (2) ► лютого (5) ► січня (8) ► 2011 (41) ► грудня (2) ► жовтня (1) ► серпня (5) ► липня (4) ► червня (1) ► травня (6) ► квітня (11) ► березня (4) ► лютого (1) ► січня (6) ► 2010 (22) ► грудня (4) ► жовтня (2) ► вересня (1) ► серпня (3) ► липня (3) ► червня (1) ► травня (1) ► квітня (1) ► лютого (1) ► січня (5) Популярні повідомлення Великодні вітання французькою Que ce panier de Pâques rempli de tendres voeux ajoute encore plus de joie à un jour déjà merveilleux! Joyeuses Pâques! Х... Храм Святих апостолів Петра і Павла (Храм Святых апостолов Петра и Павла) Гарнізонний храм Святих апостолів Петра і Павла збудований у 1610-1630 роках, відомий у Львові як костел Єзуїтів. Цей величний храм збуд... Замосць. Холм. Частина 2. Холм Наша подорож продовжується. Їдемо в Холм. Місто засноване королем Данилом Галицьким у 1237 році. Збудувавши місто Холм Данило Галицький п... Фугас Схоже, що цього року літню відпустку проведу на балконах. Квитки куплені ще у січні, але, небо закрите і невідомо чи відкриють до кінця л... Першоквітневий жарт погоди... Ну, що тут скажеш...неподобство! І температура повітря 0 градусів! Горіховий торт Наше життя складається не тільки з буднів, роботи, клопотів, але інколи приходять свята. Це можуть бути обрядові свята, такі як Різдво, чи ... Рік по тому .... Минув рік .... страшний рік війни... 24 лютого 2022 року біля 4 год. 30 хвилин уся Україна пробудилася під звуки сирен і вибухи... НЕ віри... Яблучний пиріг "Польський" Інгредієнти: 3 склянки муки; 1 пачка маргарину для пухкої випічки; 5 яєць; 5 столових ложок цукрової пудри; 1 пачка розпушувача до тіс... Квашені огірки Приготування: огірки помити, залишити на деякий час у холодній воді. До банок дати помитий і почищений корінь і листя хріну, гілочки зі ... Медівник "Ведмедик клишоногий" Прибирала у кухонних шафках, натрапила на половину півлітрової банки штучного меду, треба щось придумати, бо зацукріє мед і прийдеться викин... Мій список блогів Швейні консультації Моє нове місце праці. - З 22 травня 2023 працюю в магазині весільних і вечірніх суконь ретушером. Робота полягає в тому, щоб після примірок підігнати сукню з масового виробництв... 7 місяців тому Куратор Coudre un biais élastique - Пришивання еластичної тасьми - Coudre un biais élastique - recoupez le bord du biais sur quelques milimetres підріжте кінець тасьми на кілька міліметрів - epinglez le biais juste au ... 7 місяців тому Конспекти рукоділля пані Тетяни Нова колєжанка :) - Купила "Тойоту" за 100 євро. Без коліс ;) вона в'яже. Не сама. З моєю допомогою. За 100 євро сама в'язати не буде ;) Щоб сама вязала треба ще, як мінімум... 1 рік тому Історія хутрового одягу. Дрібний ремонт хутрових виробів - Почистивши і витрусивши хутрову шубу від пилу, перед тим як упакувати її на зберігання, треба обов'язково перевірити цілісність швів і відсутність розривів... 12 років тому История меховой одежды Как правильно выбрать шубу - 13 років тому Постійні читачі Шукати в цьому блозі Мене читають: Тема "Прості шаблони". На платформі Blogger.